Щороку психосоціальні ризики на робочому місці призводять до 840 000 смертей

ЖЕНЕВА (Новини МОП) – Понад 840 000 людей щороку помирають через проблеми зі здоров'ям, пов’язані із психосоціальними ризиками: тривалим робочим часом, нестабільністю зайнятості та домаганнями на робочому місці. Про це йдеться у новому глобальному звіті Міжнародної організації праці (МОП).

Ці ризики здебільшого призводять до серцево-судинних захворювань та психічних розладів, в тому числі самогубств.

У звіті також зазначається, що ці чинники щороку призводять до втрати майже 45 мільйонів років здорового життя (показник DALY). Цей показник відображає роки здорового життя, втрачені через хвороби, інвалідність або передчасну смерть. За оцінками, такі втрати спричиняють економічні збитки, що еквівалентні 1,37% світового ВВП щороку. У звіті «Психосоціальне робоче середовище: глобальні тенденції та шляхи до дії» підкреслюється зростаючий вплив організації праці, структури робочих процесів і управлінських практик на безпеку та здоров’я працівників. Автори попереджають, що без вжиття запобіжних заходів психосоціальні фактори ризику, зокрема тривалий робочий час, нестабільність зайнятості, високі вимоги за низького рівня контролю, а також булінг і домагання на робочому місці, можуть призвести до формування шкідливого робочого середовища.

Що таке психосоціальне робоче середовище?

У звіті психосоціальне робоче середовище визначається як сукупність характеристик праці та взаємодії на робочому місці, що охоплюють зміст посадових обов’язків, організацію та управління роботою, а також ширші політики, практики і процедури, які регулюють трудовий процес. Ці характеристики, як окремо так і в сукупності, впливають на здоров’я і благополуччя працівників, а також на організаційну ефективність.

Для кращого розуміння психосоціальних ризиків у звіті пропонуються три взаємопов'язані рівні робочого середовища:

Перший рівень: характер самої роботи. Йдеться про вимоги до роботи, відповідальність, відповідність завдань навичкам працівника, доступ до ресурсів, а також про те, як сформовано завдання — їхній зміст, різноманітність і можливості для застосування професійних навичок.

Другий рівень: організація та управління роботою. Він охоплює чіткість ролей та очікувань, рівень автономії, робоче навантаження, темп роботи, а також якість управляння й підтримки.

Третій рівень – ширші корпоративні політики, практики й процедури, що регулюють роботу. Вони охоплюють форми зайнятості та режим робочого часу, управління організаційними змінами, цифровий моніторинг, процеси оцінювання та винагороди, системи управління безпекою та здоров’ям працівників, процедури запобігання насильству та домаганням, а також механізми консультацій і участі працівників.

У звіті наголошується, що психосоціальні ризики зумовлені саме цими чинниками, їм можна запобігти через системні підходи на рівні організації, спрямовані на усунення їхніх першопричин. Також підкреслюється важливість інтеграції управління психосоціальними ризиками в загальні системи безпеки та здоров'я на роботі за підтримки соціального діалогу між урядами, роботодавцями та працівниками.

Як МОП розрахувала показник у 840 000 смертей

Цей показник був отриманий на основі двох ключових джерел. Перше – це дані про глобальну поширеність п’яти основних психосоціальних факторів ризику на роботі: напруженість праці (високі вимоги у поєднанні з низьким рівнем контролю), дисбаланс між зусиллями та винагородою, нестабільність зайнятості, тривалий робочий час, а також булінг і домагання на робочому місці. Друге – наукові дослідження, що демонструють, як ці ризики підвищують імовірність серйозних захворювань, таких як хвороби серця, інсульт та психічні розлади, зокрема самогубства. Далі ці рівні ризику були співвіднесені з останніми глобальними даними про смертність і стан здоров’я від Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та з дослідженням «Глобальний тягар хвороб» (GBD), щоб оцінити кількість смертей і DALY, зумовлених цими ризиками щороку. Такий підхід дозволив МОП кількісно оцінити як людський, так і економічний тягар, включаючи оцінку втрат продуктивності (відображених у витратах ВВП), пов’язаних із втраченими роками здорового життя. Окрім цього, у звіті узагальнено великий масив доказів, які свідчать про те, що психосоціальні ризики пов’язані з широким спектром психічних і фізичних розладів у працівників, зокрема з депресією та тривогою, а також метаболічними захворюваннями, м’язово-скелетними розладами та порушеннями сну.

Масштабний вплив

Хоча багато психосоціальних ризиків і не є новими, вагомі трансформації у сфері праці, зокрема цифровізація, використання штучного інтелекту, дистанційна робота та нові форми зайнятості змінюють психосоціальне робоче середовище. Ці зміни можуть як посилювати існуючі ризики, так і створювати нові, якщо їм не приділяти належної уваги. Водночас вони можуть відкривати можливості для покращення організації праці та більшої гнучкості, що підкреслює потребу в проактивних діях.

«Психосоціальні ризики стають одним із найсерйозніших викликів для безпеки та здоров’я на роботі в сучасному світі», – зазначила Манал Аззі, керівниця Групи МОП з питань політики та систем безпеки та гігієни праці. «Покращення психосоціального робочого середовища є критично важливим не лише для захисту психічного та фізичного здоров’я працівників, а й для підвищення продуктивності, показників діяльності організацій та сталого економічного розвитку».

Як зазначається у звіті, завдяки проактивному усуненню цих ризиків держави та підприємства можуть створювати більш здорові робочі місця, що принесе користь як працівникам, так і організаціям, водночас підвищуючи продуктивність та зміцнюючи економічну стійкість.