Зайнятість через цифрові платформи в Україні. Проблеми та стратегічні перспективи.

Згідно з різними джерелами в 2013–2017 роках Україна посіла перше місце в Європі та четверте місце у світі з зайнятості на цифрових платформах, що вимірюється за сумою фінансових потоків та кількістю завдань, виконаних на таких платформах. Україна також посідає перше місце у світі в «IT-фрилансі». Підраховано, що принаймні 3% української робочої сили задіяні в онлайн роботі. Вісімнадцять відсотків українських офісних працівників уже пробували цифрову роботу і хотіли б повністю перейти на неї; один із двох розглядає це як додаткове джерело доходу.

Як виникла ця тиха революція? Хто ці цифрові працівники в Україні? Які умови їхньої праці? Які наслідки для них несе цифрова робота, а також для українського ринку праці та суспільства в цілому? Яке майбутнє цих нових видів роботи? Цей звіт має допомогти відповісти на ці запитання. Він базується на двох дослідженнях, якісному та кількісному, проведених Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) на замовлення Міжнародного бюро праці (МБП) у вересні–грудні 2017 року. Дослідження були зосереджені на умовах праці працівників цифрових платформ в Україні. Більшість із них називають себе фрилансерами. Вони знаходять роботу через цифрові платформи, де завдання розміщуються клієнтами з України та інших країн. Робота може тривати від декількох хвилин до кількох місяців; вона не класифікується законом як трудові відносини. Це означає, що умови праці фрилансерів залишаються поза межами трудового законодавства.

Результати опитування показують, що цифрові платформи змінили способи роботи та змінили те, як робота розглядається і підприємствами, і працівниками. Подібні перетворення неминуче несуть як сильний потенціал вигод українському суспільству, так і ризики. Розуміння таких ризиків є важливим для розроблення державної політики, яка може заподіяти збільшенню переваг від трансформації світу праці, що принесли платформи.